Володимир Мельник: «Безбар'єрність — це про те, щоб було зручно всім»

Після деякої паузи ми продовжуємо серію розмов із людьми Hutshub. Сьогодні спілкуватимемося з власником комплексу Botan у Васильківських Карпатах на Київщині Володимиром Мельником. Володимир також є керівником компанії Unitfub, що виробляє модульні будинки за скандинавською технологією, та амбасадором інклюзивного будівництва в Україні.

Володимире, ваш комплекс Botan — це шість будиночків та шість глемпів у яру на Київщині, усе правильно?

Ми завершили першу чергу, тож зараз це вже 10 дзеркальних будиночків та шість глемпів.

Комплекс розташований у Васильківських Карпатах. Я там не була, але кажуть, що від краєвидів перехоплює подих. Як ви обирали локацію?

Ми з дружиною шукали ділянку вісім місяців. А коли потрапили в це місце, зрозуміли, що нічого подібного досі не бачили. Була зима, було максимально некрасиво. Але ми дивилися на цю долину між пагорбами, рельєф без візуального забруднення будинками.

Там ростуть сосни… Сосни, які ростуть біля Києва, штучно насаджені, високі й вузькі. А сосни на цій ділянці широкі, розлогі, у них таке пишне гілля. Поєднання таких сосен і рельєфу нагадує Крим. А ще у нас перепад на ділянці п'ятдесят метрів. І оце відчуття в ногах, коли йдеш по схилу, рельєф і запах сосен переносять тебе в український Крим.

Формат дзеркальних будиночків — цікавий і незвичний для України. Це ви розробили такий концепт чи десь його запозичили?

Ми дуже хотіли реалізувати формат дзеркального будинку. Вперше почали його розробляти у 2021 році, а вже після початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му, завершили й відвантажили в комплекс на Львівщині. Там він стоїть серед сосен. І це дуже красиво, бо він буквально зливається з оточенням, наче хижак у маскуванні.

У нас у будиночках відображається луг. Власне, у яру росте різнотрав'я, яке щотижня впродовж сезону змінює свій колір. Одні квіти відцвітають, розпускаються інші. Усе зелене, тоді жовте, згодом — фіолетове. І все віддзеркалюється в будиночках...

Чим глемпи відрізняються від будинків?

Вони дають зовсім інший досвід перебування. Ось будинок: назовні ти почуваєшся серед природи, а всередині — захищено, зі стінами, проєктором, повноцінною кухнею.

А глемп — це наче ти просто посеред яру, на природі. Ти максимально оголений, але нічого не затікає, нічого не задуває. Я був там у грозу. Дощ шумить, але на тебе нічого не крапає, і ти проживаєш стихію в комфорті. Це той досвід, який дають глемпи, і він мені теж дуже подобається.

Ми довго не йшли в цю тему — ні як виробники, ні як власники. Мені взагалі візуально не подобалися глемпи, тобто все, що було на ринку. А потім, коли почали думати про свій формат, то викарбували наше бачення в реальному фізичному об'єкті. І це ті глемпи, які ми реалізували.

Наскільки я розумію, компанія Unitfub як виробництво з'явилася раніше за Botan?

У 2019 році ми хотіли бути виробником готельної нерухомості та комплексу колівінгу чи дохідної нерухомості в Карпатах. Ми зупинилися на колівінгу — це був проєкт на Осокорках, який ми так і не добудували.

Оскільки ми розробляли конструктиви для готелю, наші будинки були зведені за готельними стандартами, які вищі, ніж у житловому будівництві. Тож ми від початку могли працювати в різних напрямах.

Зараз у Unitfub є кілька сегментів. Перший — будинки для постійного проживання. Зазвичай люди продають квартиру, купують у нас будинок і переїжджають за місто.

Другий сегмент — дохідна нерухомість. Ми — контрактор для багатьох девелоперів, будували чимало відомих комплексів. Цього року будуємо для нової черги «Уліс», для «Трохи далі» на Богуславщині. Тобто ми від початку багато будували готельної нерухомості, а Botan з'явився пізніше, як другий проєкт.

Unitfub — це каркасне будівництво?

Так, модульне каркасне будівництво за скандинавською технологією. У нас замовляють будинки для своїх батьків чи для себе, коли хочуть жити десь, де бігають косулі. Часто це будинки на 80, 100, 150 квадратних метрів.

За рівнем комфорту можу порівняти з газоблоком: наші будинки тепліші, технологічніші, краще продумані. У нас комплексний підхід, тож ми одразу робимо всю інженерію.

Як ви прийшли у сферу будівництва та девелопменту?

Я десять років займався інженерією систем відеоспостереження, і часто це відбувалося в процесі будівництва на різних етапах. Ще до цього я купив квартиру, робив там ремонт, вліз у кредити.

Років у 27 я звів будинок для сім'ї: для батьків, для своїх братів. Збудував його на шість квартир, щоб у кожного члена сім'ї була власна оселя. Окремий вхід, сходова клітка, чотири поверхи. Для мене це було так очевидно: як ще можна будувати, якщо вас шестеро і кожен рано чи пізно виросте й матиме окреме житло? Зараз там ніхто не живе. Зате батьки його здають.

Я побудував цей дім досить швидко, за десять місяців. Люди казали: «Вау!», а я думав, що всі так можуть: наймаєш бригаду, будуєш. Але відгуки показали, що багато людей не стають домовласниками саме тому, що їх лякає процес будівництва: що вони в ньому загрузнуть, що бюджет незрозумілий.

Тож на старті була ідея, що ми можемо спрощувати людям шлях до власного будинку.

А тепер про спрощення шляхів… Ви дуже ідейно й візійно говорили про важливість безбар'єрності на Huts Summit 2025. Коли ви зрозуміли, що інклюзивність потрібна?

До нас звернувся фонд Mindy Foundation, щоб ми порахували проєкт модульного реабілітаційного центру. Спільно з ними ми його розробили і збудували. У процесі ми, користуючись також їхнім досвідом, розібралися в нормах інклюзивності, у тому, як усе має бути.

У такому реабілітаційному центрі є кабінет фізичної реабілітації, кабінет психолога, масажна зона, лобі та дві вбиральні. Усе це ми вмістили на площі всього 72 м². На сьогодні ми доставили 14 таких центрів.

Як працюють ці реабілітаційні центри?

Мета Mindy — створити умови, за яких військові матимуть змогу проходити реабілітацію неподалік від дому. Це модульні реабілітаційні центри: ми їх виготовляємо на виробництві, і за час від трьох днів до тижня вони вже готові приймати перших відвідувачів.

Це досить складний і комплексний проєкт. Ми відповідаємо за надземну будівельну частину. Громада надає місце та фінансує перевезення, лікарня надає персонал, а фонд цих лікарів навчає. Ветеранів сюди скеровують різні фонди та громадські організації. Є ще донори, які це оплачують. Проєкт зроблено так, що донор може один раз задонатити, а центр працює і приносить користь громаді.

Як розробник і виробник інклюзивних будинків, скажіть: чи є зараз попит на такі будинки?

Оскільки ми будуємо готельні комплекси, то бачимо, що попит на безбар'єрні будинки є і він зростає. Дехто каже: «Давайте хоч один зробимо».

Зараз є десятки тисяч людей, ветеранів з ампутаціями, і якщо вони приїдуть у місце, де їм сподобається і буде комфортно, вони будуть туди повертатися.

Мушу зізнатися, на Hutshub інклюзивних будинків менше, ніж хотілося б. І багато хто з власників каже: «У нас будиночок на схилі гори, нам навіть під'їзд до нього важко забезпечити, то навіщо щось змінювати всередині?». Як людина з великою експертизою підкажіть, з чого можуть починати власники будиночків?

Скажу так. Цього року ми будували безбар'єрні будинки для «Трохи далі» в Богуславі, а також для «Ірію» — це новий комплекс на Житомирській трасі. Для «Улісу», здається, одразу кілька інклюзивних збудували.

У себе в Botan ми не будували інклюзивних будинків: у нас площа 14 квадратів і перепад висот на ділянці 50 м. Але справа в тому, що є різні рівні інклюзивності. Є люди, які пересуваються на протезах, і тут, щоб із чогось почати, варто робити ширші двері.

Щоб трохи уявити обсяг робіт: які основні вимоги інклюзивності?

Інклюзивність, або ж безбар'єрність, починається з входу. Тобто будь-яка людина, зокрема людина на кріслі колісному, має безперешкодно потрапити всередину. Потрібен пандус, що відповідає вимогам, а це орієнтовно 100–150 тисяч гривень; дверні проєми шириною 1 м без порога або з порогом до 20 мм. Ще має бути зона розвороту — це півтора метра. Те саме в санвузлі, тож він значно більший, просторіший, ніж зазвичай у будиночках на природі.

З вашого виступу на Huts Summit 2025 пригадую, що ви мали досвід реконструкції будиночка під безбар'єрність.

Так, це було для комплексу «Трохи далі». Був стандартний будинок, і ми його адаптували під безбар'єрність. Переробили санвузол та дверні проєми. Візуально він виглядає так само, як інші, і дуже добре вписується.

В «Ірії» ми проєктували два будинки, і один із них безбар'єрний. І вони буквально трошки відрізняються. Разом з «Ірієм» ми дійшли до того, що можна досягти досить високого рівня безбар'єрності, збудувавши майже ідентичний будинок із невеликими конструктивними змінами та поручнями.

Але тут інша проблема з погляду власника. От ви будуєте інклюзивний будинок. На вихідні у вас повне заселення. Ви його заселите чи ні?

Ніколи не думала про це. Мабуть, так…

Тоді в п'ятницю телефонує людина, для якої безбар'єрність є необхідною, і запитує, чи є будиночок для неї. Тож це також морально-етичне питання: чи тримати ці будинки для людей, які їх справді потребують, ризикуючи не здати взагалі, чи здавати.

Але якщо ми зуміємо запроєктувати так, щоб усі наші будинки були майже безбар'єрними, а один — повністю відповідав вимогам, то ми можемо пропонувати гостям із такою потребою будинки з різними краєвидами та умовами. І в тих самих доступних будинках житимуть й інші гості. Адже безбар'єрність — це про те, щоб було зручно всім.

Безбар'єрні простори не мають виглядати як лікарні, вони мають бути стильними, сучасними, відповідати концепції комплексу і водночас давати змогу вільно почуватися всім категоріям людей.

У чому вбачаєте свою місію зараз, в Україні у 2026 році?

Ми допомагаємо людям змінити стиль життя і стати домовласниками. За час війни ми продали кілька великих будинків — це 130–160 квадратів. Зараз ми бачимо, що в ті будинки, які ми продали без внутрішнього оздоблення, ще жоден власник не в'їхав. Тож ми вбачаємо своєю місією будинки з внутрішнім оздобленням — ми вже пробували їх розробляти.

Зараз у проєктуванні в нас двоповерховий будинок на 160 квадратів із другим світлом, у вітальні вікна заввишки 6 метрів. Його внутрішня готовність на виробництві буде близько 85%.

Тобто місія в тому, щоб навіть за умов війни люди продовжували ставати домовласниками. Не знаю, який рівень спокою має бути в людини, щоб зараз будувати з цегли…

Ми вже масштабувалися, у нас зараз два виробництва. На одному я працюю над поліпшенням умов: ми добудовуємо кухню, приміщення для перевдягання, щоб людям було комфортніше. Також створюємо систему навчання, щоб мати змогу перекваліфіковувати людей. Займаємося базовими речами, які б допомогли нам меншими зусиллями виготовляти якісні будинки.

А щодо Botan?

Місія Botan вбудована в його концепцію. Це місце для відновлення. Ми почали досліджувати саме слово «яр», і якщо додати трохи езотерики, то це місце, куди стікається енергія.

Ми досліджуємо біорізноманіття і хочемо створити заповідник на цій території. Також вивчаємо питання автономності. Хочемо зробити так, щоб принаймні глемпи могли працювати без під'єднання до будь-яких мереж. Наразі рухаємося в цьому напрямку.

Також ми сплачуємо податки, у нас працюють люди, які живуть в Україні, отримують зарплати, підтримують економіку.

Ми тут. Ми залишаємося.

---

Hutshub - твій відпочинок не за горами!

Бронюй зручніше у додатку:

App Store

Play Market

Долучайся до соцмереж — лови цікаву інформацію і вигідні пропозиції:

Facebook

Instagram

Telegram

TikTok